Життя нації можна порівняти для простоти розуміння з життям церкви або будинку. Вона (нація) як і будинок має свій фундамент, дах, двері, вікна, стіни тощо. Ніхто не може стверджувати, що заміна побитого вікна або поламаної двері означає зникнення будинку в цілому або його спотворення. Таке ж можна сказати про назву – як би не називали міста, будинки, вулиці, але від зміни назви вони не перестають існувати і не перетворюються в іншу вулицю, яка нібито приходить на заміну попередній. Так і нація не може вважатись вмерлою/вигаданою тільки тому, що вона тепер зветься не так, як кількасот років тому, або через те, що вона увібрала в себе елементи сусідніх націй.

Проте саме такими аргументами оперують багато російських кабінетних дослідників історії, коли заперечують українцям у праві називати добу Русі своєю історією лише на тім ґрунті, що ми не зберегли самоназву "руський", "русин", що у нас перервана князівська династія, тощо.

Це доводять убогі і хворі на всю їх пусту голову люди, які не тямлять навіть елементарного: історія етносу, нації, населення, держави, місцевості, мови не є однією історією. На одній місцевості може існувати у різні часи декілька ДЕРЖАВ, які можуть об'єднувати декілька ЕТНОСІВ і так далі.

Вірогідно, така позиція вибрана ними задля приниження долі чудської крові у крові праросіян шляхом узагальнення всього населення (подвели под общий знаменатель, так сказать). Якщо уважно почитати підручники з історії Росії, то ви у більшості   випадків не знайдете жодного слова РУСИН, РУСЬКИЙ, а лишень одне РУССКИЙ (той що належить до Русі, але не є її органічною частиною - таке тлумачення дають фахівці).

Я не заперечую існування в історії Росії частки історії Русі, але ж треба окреслити цю частку, а не зазіхати на всю історію Русі. Так само не допустимо дорівнювати всю історію Русі лише до історії України чи Білорусі.

Така біда трапляється через те, що в наш час при описанні подій/осіб використовують сучасні етноніми та топоніми (Росія, Україна, русский, росіянин...). При такому підході складається хибне враження, ніби в 9-17 століттях вже існували Росія та Україна в їх сучасному вигляді.

Шановні, в сучасному вигляді і Україна, і Росія (!) існують лише з 1991-го року!

Більше того, при читанні таких підручників виникає враження, що на одній і тій само території одночасно існувало ДВІ окремі нації та держави: українська та російська. Побороти такі недоліки можна просто: описувати історію з використанням термінів, що були в обігу на той час.

Якщо це Русь, то Русь, а не Україна. Якщо це Московія, то Московія, а не Росія.