Саме так. Саме так. Після вивчення багатьох джерел про наших гетьманів у мене виникла думка про те, як же кінчали наші гетьмани своє правління: промосковські гинули від рук Москви і, в принципі, не мали жодної мети, а тому їм не було чого завершувати для блага України.

Решта гетьманів щось намагились робити, можливо навіть мали мету, але за різних причин не завершували розпочаті справи. Наприклад, Мазепа не досяг мети через поразку шведського Короля, Хмельницкий — через власну необачність, хоча шанси здобути незалежність були найбільші саме у Хмельницького.

І так кого не згадай — скрізь недоробки, напівміри тощо.

Причини такі: надмірне покладання на когось (Мазепа); небажання покращити життя простих людей (Хмельницький) та інші. Отже, наші політики ніяк не навчаться доводити почате до кінця або через неспроможність, або через небажання. Навіть не знаю через що більше вони не можуть.

Прикладом доведення справи до кінця може бути той само Петро1: збудував флот, прорубив вікно в Європу, тощо. Інше питання якою ціною, особливо для України. Але... ніхто ж не змушує разом з позитивним досвідом переймати негативний.