Про переламні моменти формування української нації... Початок 20-го століття є найважливішим і саме тому найдраматичнішим в історії формування української нації. В цей час українська нація вже не просто формується, а вже ґартується і остаточно самостверджується.

Саме в цей час (кінець 19-го-середина 20-го ст.) збігаються та проходять перевірку на міць наслідки минулих подій та формування майбутнього української держави та нації. Кожен мав тоді своє бачення минулого та майбутнього. Нажаль, спільного у баченні майбутнього було мало.

Це той час, коли русини "постають" українцями (змінюють етнонім), але ніхто ще не може сформулювати що значить бути українцем, якщо не враховувати слова Франка: "Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими , не буковинськими українцями , а українцями без офіціальних кордонів". Поведінка українців-русинів в ті часи нагадує поведінку малої дитини – те ж саме копіювання "справ" інших націй, держав. Нажаль, вони мали достатньо зразків незразкової поведінки у вигляді австрійців, росіян, ляхів тощо.

Через ці непорозуміння на тлі війн та переворотів замість змістовної політики у націотворенні маємо банальні речі: погроми, вбивства білогвардійців, помсту тощо. Нажаль, в той час не було кому вести політику націотворення, але й, нащастя, не було кому спрямовувати їх на погроми. Тому все це не мало масового прояву, тобто мало більш хаотичний і персональний характер. Усі ті погроми не мали в собі керівної ролі держави (бо її ще не було), як, наприклад, в Австрії, Польші, Росії і т.д.

Отже, зараз ми маємо ще один шанс розпочати будівництво справжньої нації. З самого початку. Не марнуйте часу!