В сучасній Україні, незважаючи на величезну купу "професіоналів" при владі, все частіше лунають гасла про проведення різних референдумів. Закону про референдум ще не маємо, але "двіжняк" вже існує. Роками ми мали ситуацію, коли різні питання за нас вирішували наші улюблені горе-професіонали, лише створюючи тим самим нові проблеми. Роками вони нас грабували й дурили. Ми весь час сподівались. Марно сподівались.

В сучасній Україні рішучості в прийнятті рішень нам вирішила надати сама влада, навіть не запитавши нас і дуже хитро. Нам пропонують винести на всеукраїнський референдум майже усі стратегічні питання, що стосуються державної безпеки та стратегії розвитку країні: вступ до НАТО, статус російської мови, федеральний устрій України та інші.

Дивлячись на приклад Європи ми з вами не дамо відповіді на питання чи потрібни вони нам чи ні, бо в самій Європі ставлення до них різне: від Німеччини до Швейцарії. Отже, поговоримо про Україну.

Відсутність розуму у державних мужів породила масу проблем, коли закони пристосовувались не під потреби людей, а під потреби нової верхівки та їх бізнес-інтересів. Це призводило до того, що дуже часто норми одного закону протирічили нормам іншого суміжного закону. Таку катавасію ми маємо й понині.

І тепер, коли ті професіонали наробили купу проблем і не можуть їх вирішити, нам пропонують під гаслом народної демократії та прямого народного правління підсунути саме ті питання, які мають вирішувати самі депутати та Президент. Постає питання чому ж так? Невже кращі з кращих не можуть вирішити чи потрібно нам те НАТО чи ще щось? Невже рядова бабця чи мамця можуть знати?

Та ні. Все набагато простіше. Ці падлюки намагаються спихнути на нас усі ці питання разом з відповідальністю за наслідки: самі голосували – самі розгрібайте й наслідки. Саме відповідальність за наслідки є головною причиною, через яку ці падли не хочуть вирішувати стратегічні питання України. Вона (відповідальність) їм не потрібна.