Сьогодні, вже після вироку колишньому прем'єр-міністру Юлії Тимошенко, все частіше чутно нотки про те, ніби при Юлі було б те ж само, що й зараз при Хфедоровичі. Такі слова звучать як вирок самому собі і власній безпорадності. Запам'ятайте, люди, ніколи не буває так само! Буває або гірше, або краще.

Враховуючи наше сьогоднішнє скрутне становище, важко уявити, що може бути ще гірше. Я не хочу вихваляти Тимошенко, але вона хочь щось робила. Те, що вона в Раді давала хабарі, не є власне її недоліком чи злочином — це система у нашій державі така! Інакше неможливо. Ті ж само депутати, які звинувачують Тимошенко у хабарництві, самі ті хабарі вимагали. То ж, звинувачувати Юлію Володимирівну у хабарництві має право лише кристально чиста людина, а таких в Раді, на-жаль, нема.

Можна, також, багато розмовляти про Ющенка, який не виправдав сподівань, але ж все залежить від самих сподівань: хто більше сподівався, той найбільше й розчарувався. Я взагалі ні на що вже не сподіваюсь і тому ніколи не розчаровуюсь. Ну не зміг він створити 5 млн.робочих місць та ще чогось там... Про те, він і не гнобив малий та середній бізнес і не ставив за мету лобіювання окремих підприємств, не перетворював Україну на власну кишеню.

Східні олігархи (навіть прізвища не варто називати) перетворили всю країну на одне власне підприємство. Всі закони перероблюють під потреби власних підприємств. Забороняють будь-які акції протестів простих людей. Чинять репресії проти опозиції, бо слухати про злодія Тимошенко з Луценко і дивитись при цьому на справжніх злочинців, що гуляють на волі, якось дивно.

Якщо хочете бути чесними, то будьте чесними до кінця. Отже, не варто брехати самому собі. Не треба казати, що при Юлі було б так само.